призначення матеріальних засобів

1) що відбувається

2) наступний, що має відбутися

3) слухняний; ґречний, добре вихований

4) здатний до навчання, здібний до науки

1) (у напрямі) до

2) на, до

3) до (якоїсь мети), для (чогось), щоб

4) до, щодо, стосовно (когось, чогось)

5) близько (якогось часу)

6) майже, приблизно, орієнтовно

7) для, на

* * *

1) що відбувається

2) слухняний; доброзичливий

3) здібний до навчання

1) рух у напрямку до предмету (по напряму) до

2) просування по дорозі до мети до, по дорозі

3) відношення до кого-н., чого-н. (по відношенню) до

4) наближення до певного моменту часу до, біля

5) призначення матеріальних засобів для, на

1) що відбувається

2) слухняний; доброзичливий

3) здібний до навчання

1) рух у напрямку до предмету (по напряму) до

2) просування по дорозі до мети до, по дорозі

3) відношення до кого-н., чого-н. (по відношенню) до

4) наближення до певного моменту часу до, біля

5) призначення матеріальних засобів для, на

(A/C; ace; acct; a/c)

1. ком. рахунок; 2. бухг., рах. рахунок; книга; реєстр; звіт; звітність; 3. pl рек., марк. клієнт; рекламодавець

1. вид документа за виконану послугу (service¹), куплений товар (goods), виконану роботу і т. ін., на якому вказується сума грошей, що належить дебітору (debtor) чи кредитору (creditor), тобто фізичній чи юридичній особі; 2. систематичний запис фінансових операцій (transaction¹), який у хронологічному порядку відтворює різні господарські процеси у бухгалтерському реєстрі (ledger), де в грошовому виразі протиставляються дві сторони запису — дебет (debit²) і кредит (credit); ♦ рахунки класифікуються залежно від їх призначення, структури та ін., напр.: номінальні рахунки (nominal account), які призначені для операцій, пов'язаних з витратами (expenses¹) і надходженнями (revenue²); особові рахунки (personal account), в яких фіксуються операції, пов'язані з дебіторами (debtor), кредиторами (creditor) та ін. особами; реальні рахунки (real account) для визначення операцій, пов'язані з активами (asset¹); 3. окрема особа, організація або установа, що є замовником послуг рекламного (advertising¹) чи ін. маркетингового агентства (agency²)

═════════■═════════

absorption account вбираючий рахунок; accumulation account накопичувальний рахунок; active account активний депозитний рахунок; adjunct account вбираючий рахунок; adjustment accounts регулятивний рахунок резерву на амортизацію; advance account рахунок позик; aggregate accounts зведені рахунки; all-plant expense account реєстр загальнофабричних накладних витрат; annual account річний рахунок; appropriation account асигнаційний рахунок; assets account рахунок активів; automatic transfer account рахунок з автоматичним переказом коштів; bad debt account рахунок безнадійних боргів; balance sheet account стаття бухгалтерського балансу; bank account банківський рахунок; bank giro account банківський рахунок в системі жирорахунків; bills account рахунок векселів; blocked account блокований рахунок; budget account бюджетний рахунок • рахунок покриття витрат; business account рахунок підприємств; capital account рахунок капіталу • рахунок основного капіталу • рахунок руху капіталу; capitalization account рахунок інвестованого капіталу; cash account рахунок каси; charge account кредит за відкритим рахунком; check account амер. чековий рахунок; checking account чековий рахунок • поточний рахунок; cheque account австрал., англ., канад. чековий рахунок • поточний рахунок; clearing account розрахунковий рахунок; closed account закритий рахунок; closing account зведений рахунок • кінцевий рахунок • остаточний рахунок; combined accounts зведені рахунки; collection account рахунок розрахунків з покупцями; commission account рахунок комісійних виплат • ощадний внесок; compound interest account рахунок, за яким нараховуються відсотки; consolidated accounts зведені рахунки • консолідовані рахунки; consumers account рахунок споживачів; contra account контра-рахунок • субрахунок; control account контрольний рахунок; cost account рахунок витрат; cost control account контрольний рахунок витрат; credit account рахунок пасиву • кредитний рахунок • рахунок з кредитовим сальдо; creditor's account рахунок кредитора; current account поточний рахунок • діас. біжучий рахунок; customer accounts рахунки клієнтів; debit account рахунок активу • рахунок з дебетовим сальдо; debtor's account рахунок дебітора; deposit account депозитний рахунок • строковий вклад; depreciation account рахунок відрахування на знос активу • рахунок амортизаційних фондів; depreciation adjustment account рахунок коригування амортизації • регулятивний рахунок резерву на амортизацію • регулятивний рахунок фонду відрахування на знос основних засобів; depreciation reserve account рахунок фонду відрахування на знос активів • рахунок амортизаційних фондів • рахунок резерву на амортизацію; detailed account докладний звіт; disbursement account рахунок витрат; dividend account рахунок дивідендів; dormant account недіючий рахунок • неактивний депозитний рахунок; drawing account поточний рахунок • діас. біжучий рахунок; entertainment account рахунок на представницькі витрати; exchange equalization account фонд стабілізації валюти; expense account; external account рахунок зовнішніх розрахунків • платіжний баланс; Federal Reserve bank account амер. рахунок у Федеральному резервному банку; final account підсумковий рахунок • кінцевий звіт; financial account фінансовий рахунок • фінансовий звіт; financial accounts фінансова звітність; fixed assets account рахунок основних засобів • рахунок необоротних активів • рахунок основного капіталу; foreign currency account валютний рахунок; foreign transactions account поточний рахунок закордонних операцій; frozen account заморожений рахунок; general account рахунок у головній бухгалтерській книзі; giro account жирорахунок; government accounts урядові рахунки • урядові фінансові звіти; government receipts and expenditure account рахунок державних доходів і видатків; gross savings and investment account рахунок валових заощаджень та інвестицій; impersonal account рахунок, що не належить конкретній особі; imprest accounts авансові рахунки • підзвітні суми; inactive account неактивний клієнтський рахунок • неактивний депозитний рахунок; income account рахунок прибутків; income and expenditure account рахунок доходів і видатків; income statement account рахунок прибутків і збитків; individual retirement account особовий рахунок пенсійних нарахувань • особовий пенсійний рахунок; integrated accounts інтегровані рахунки • інтегрована система рахунків; intercompany account рахунок розрахунків між компаніями; interest account рахунок з виплатою відсотків • розрахунок відсотків; interest-bearing transaction account поточний рахунок з виплатою відсотків; interest-free account безвідсотковий рахунок; interim account проміжний рахунок • тимчасовий рахунок; inventory account рахунок товарно-матеріальних запасів; investment account рахунок капіталовкладень • рахунок для інвестиційних операцій; itemized account деталізований рахунок • рахунок з детальним переліком операцій; joint account спільний рахунок • об'єднаний рахунок; ledger account рахунок у гросбусі; liabilities account рахунок зобов'язань; loan account позиковий рахунок; loro account рахунок лоро; manufacturing account рахунок виробничих витрат; material price variance account рахунок відхилень цін на матеріали; material variance account рахунок відхилень вартості матеріалів від нормативної; merchandise accounts рахунки комерційної діяльності • товарні операції (в платіжному балансі); monthly account місячний звіт; national accounts звіт про виконання державного бюджету • національні рахунки; national income accounts рахунки національного доходу; national income and expenditure account рахунок національних доходів та витрат; nominal account номінальний рахунок • пасивний рахунок • активно-пасивний рахунок; nostro account рахунок ностро; numbered account нумерований депозитний рахунок • нумерований рахунок; old account (o/a) старий рахунок; open account (O/A) відкритий рахунок; operating accounts поточні рахунки; outlay accounts рахунки видатків; outstanding account (o/a) неоплачений рахунок; overdrawn account рахунок з овердрафтом; overhead accounts рахунки накладних витрат; payroll account рахунок заробітної плати; personal account особовий рахунок; petty cash account рахунок дрібної каси; phoney account фіктивний рахунок • недійсний рахунок; private account рахунок приватної особи • приватний рахунок • особовий рахунок; production account рахунок продукції; profit account рахунок прибутків; profit and loss account рахунок прибутків та збитків; profit and loss appropriation account рахунок розподілу прибутків і збитків; property account рахунок основного капіталу; proprietary account рахунок капіталу; public account рахунок державної установи; purchases account рахунок закупівель; real account реальний рахунок • активний рахунок • стаття балансу; realization account рахунок реалізації; registered account зареєстрований рахунок; reserve account резервний рахунок; revenue account рахунок надходжень; revenue and expense account рахунок надходжень і витрат; running account поточний рахунок • діас. біжучий рахунок; sales account рахунок продажу; savings account ощадний рахунок • ощадна книжка; securities account рахунок цінних паперів; settlement account розрахунковий рахунок; special account особливий рахунок • окремий рахунок; special fund account рахунок фонду спеціального призначення; stock account рахунок капіталу • рахунок цінних паперів; subscriber's account рахунок передплатника • рахунок абонента; subsidiary account допоміжний рахунок; summary account підсумковий рахунок • кінцевий баланс; sundries accounts інші статті бухгалтерського обліку; surplus account рахунок надлишку; suspense account проміжний рахунок • рахунок сумнівних дебіторів; temporary account тимчасовий рахунок; thrift account строковий рахунок • ощадний рахунок; transaction account поточний рахунок • короткостроковий депозит; transfer account рахунок безготівкових розрахунків; trust account довірчий рахунок; vostro account рахунок вост-ро; wage account рахунок, на який перераховується заробітна плата; yearly account річний звіт • річні фінансові звіти • ультимо

═════════□═════════

accounts analysis аналіз статей балансу; account balance сальдо рахунку • залишок на рахунку; account book журнал бухгалтерського обліку • бухгалтерська книга; account card план рахунків; account category категорія рахунка; account conflict конфлікт між рекламодавцями; account current (A/C) контокорент • відкритий рахунок • поточний банківський рахунок; account day розрахунковий день; accounts department відділ розрахунків • відділ фінансових звітів; account detail докладні дані про банківський рахунок; account entry бухгалтерський запис • запис • рядок бухгалтерської звітності; account executive керівник, який веде рахунок клієнтів • консультант рекламного бюро • уповноважений за контрактом з рекламодавцями; account for current operations рахунок поточних операцій; account form документ бухгалтерського обліку; account for the accumulation of payments рахунок для оплати нагромаджених платежів; account for various payments рахунок для оплати різних платежів • рахунок для різних платежів; account heading заголовок рахунка; account held as collateral рахунок під заставу; account held in foreign currency рахунок в іноземній валюті; account holder власник рахунка; account in the bearer's name рахунок на подавця • рахунок на пред'явника; account ledger бухгалтерський реєстр • бухгалтерська книга; account management керівництво групами клієнтів • керівництво групами клієнтів, які працюють • проведення рахунків; account manager керівник групи клієнтів, які працюють • завідувач відділу реклами; account of charges рахунок витрат • рахунок накладних витрат; account of commission рахунок комісійних платежів; account of disbursements рахунок витрат; account of expenses рахунок витрат • діас. рахунок розходів; account of goods purchased рахунок на закуплені товари; account of heating expenses рахунок витрат на опалення; account of overheads рахунок накладних витрат; account of recourse рахунок з правом звернення • рахунок регресу; account-only cheque чек лише для безготівкового розрахунку; accounts outstanding неоплачені рахунки; account payee cheque чек на рахунок одержувача; account representative консультант зі зв'язків з рекламодавцями; account sales (a. s., A/S) звіт про продаж товару • рахунок про продаж товару; account sheet бланк рахунка; accounts statement звіт про стан рахунків; account stated сальдо рахунка • підведений рахунок; account subject to notice рахунок з повідомленням; account supervisor керівник групи зі зв'язків з рекламодавцями; account terms умови оплати рахунка; account title назва рахунка; account-to-account transfer переказ грошей з одного рахунка на інший; account with overdraft facility рахунок, на якому дозволено овердрафт • рахунок з перевищенням кредитного ліміту • рахунок, на якому дозволено позичати банківські гроші; account with the Treasury рахунок в міністерстві фінансів, скарбниці; for account only тільки для розрахунку; for account and risk of за рахунок і на ризик; on account (o/a) на рахунок належної суми; on a joint account на спільному рахунку; standard manual of accounts посібник правил і порядку ведення рахунків; to adjust an account виправляти/виправити рахунок; to audit accounts проводити/провести ревізію рахунків; to balance an account закривати/закрити рахунок • балансувати/збалансувати статтю розрахунків • підсумовувати/підсумувати рахунок; to charge an account дебетувати рахунок; to charge to an account відносити/віднести на рахунок; to check an account перевіряти/перевірити рахунок; to close an account закривати/закрити рахунок; to credit an account кредитувати рахунок; to debit an account дебетувати рахунок; to draw money from an account списувати/списати з рахунка; to draw on an account брати/взяти гроші з рахунка; to enter on an account зараховувати/зарахувати суму на рахунок; to falsify an account підробляти/підробити рахунок; to freeze an account заморожувати/заморозити рахунок; to have an account with a bank мати рахунок в банку; to keep accounts провадити рахунки • вести рахунки • вести бухгалтерські книги; to make up an account виписувати/виписати рахунок; to open an account відкривати/відкрити рахунок; to operate an account проводити рахунок • вести рахунок; to overdraw an account перевищувати/перевищити залишок на рахунку • перевищувати/перевищити кредитний ліміт на рахунку; to pay an account платити/оплатити рахунок; to pay into an account записувати/записати на рахунок; to render an account представляти/представити рахунок; to run up an account збільшувати/збільшити залишок на рахунку; to settle an account оплачувати/оплатити рахунок • узгоджувати/узгодити суму на рахунку; to set up an account відкривати/відкрити рахунок; to square accounts розплачуватися/розплатитися • розраховуватися/розрахуватися; to transfer to an account переписувати/переписати на рахунок; to verify accounts перевіряти/перевірити рахунки • перевіряти/перевірити правильність ведення рахунків; to withdraw from an account знімати/зняти з рахунка; to write off from an account списувати/списати з рахунка

account³:: client²; account² ‡ accounts (382); account² — конто (зах. укр., діас, діал.)

═════════◇═════════

рахунок — термін рахунокъ (пор. порахунокъ, рахованье, рахуба), утворений із засвідчуваного з XIV ст. дієслова раховати, < нім. rechnen — лічити, рахувати; запозичення через посередництво польс. (ІУМ: 464); конто < італ. conto — рахунок, розрахунок, звіт < лат. contare — лічити, рахувати, обчислювати; за посередництвом польс. (ЕСУМ 2: 556-557)

* * *

ФІЛОСОФІЯ ( від грецьк. φιλοσοφία - любов до мудрості) - особливий різновид духовної культури, призначення якого полягає в осмисленні основ природного і соціального світу, формоутворень культури і пізнання, людини та її сутності. Наслідком цього осмислення є формування в сфері суспільної свідомості системи засадничих поглядів і світоглядних переконань, узагальнених уявлень і концептуальних побудов про сутність і граничні проблеми буття, людську присутність у ньому, можливості його осягнення людським розумом. Необхідність філософського осмислення світу закорінена в самій природі людської життєдіяльності, в постійній потребі трансляції людського досвіду та самоутвердження особистості, пошуку цілеспрямовуючих ідей. У духовному житті суспільства філософська культура, виконуючи притаманні їй функції, набирає ряду іпостасей. За своїм основним змістом Ф. відіграє роль світогляду і, як така, дає концептуальний вираз людського світовідношення - світовідчуття, світосприймання та світорозуміння, відношення мислення і буття, духовного і матеріального. Ф. націлена на вироблення системи ідей, які виражають певне ставлення людини до соціальної та олюдненої природної дійсності, духовного життя і тим самим визначають сукупність вихідних орієнтирів, що зумовлюють програму суспільної поведінки людини В. цьому відношенні Ф. покликана створити концептуальну основу для становлення і розвитку системи життєвих цінностей та ідеалів. Світоглядні ідеї та гуманістичні ідеали формуються в усіх сферах духовно-практичного освоєння дійсності - міфології, релігії, мистецтва, літератури, публіцистики, моралі, політики, буденної свідомості тощо. Проте від інших форм світогляду, зокрема міфології та релігії, які спираються на вірування та фантастичні уявлення про світ і людське буття, від буденного світогляду, що визначається традиціями і безпосереднім життєвим досвідом, від художніх форм світогляду, що ґрунтуються на чуттєво-образному зображенні дійсності, філософія відрізняється тим, що будує свою картину світу і місце людини в ньому на основі теоретичного осмислення суспільно-історичного досвіду, надбань культури та здобутків наукового пізнання, використовуючи раціонально-понятійні форми побудови світоглядних систем і логічні способи їх обґрунтування. Тим самим Ф. виробляє духовні передумови та логічні критерії свідомого пошуку і вибору розумної, найбільш придатної для практичних потреб системи світоглядних ідей і переконань. Для Ф. як світоглядної системи та системи суспільних цінностей характерні риси духовно-практичного освоєння дійсності, що робить її однією із форм суспільної свідомості і зближує з мистецтвом. Ф. як раціонально-понятійна і логічно обґрунтована побудова наділена рисами теоретичного освоєння дійсності, що надає їй статусу науки. Однак Ф. є особливою наукою. Вона виконує специфічні пізнавальні функції, що їх не бере на себе жодна з природничих чи соціогуманітарних наук або сукупність конкретно-наукового знання в цілому Я. к кожна наука Ф. має свій власний предмет і метод дослідження, властиве їйг специфічне знання. Предмет філософського дослідження окреслює коло загальнозначущих проблем, що хвилюють людство в конкретно-історичних умовах суспільного буття і потребують свого з'ясування та обґрунтованого розв'язання. Стрижневими серед них є проблеми істини, краси, добра і свободи та шляхів їх досягнення. В їх контексті Ф. розмірковує над питаннями про минуле, теперішнє і прийдешнє, про людську долю, життя і смерть, про вічність і швидкоплинність, про людський розум, його можливості і границі, про людську діяльність і цілепокладання, правду і справедливість, моральність і доброчинність, людяність (гуманність) і толерантність, волю і стражденність, приниженість і самоствердження, про мету і сенс людського життя, про щастя і шляхи його досягнення. Ці проблеми є наскрізними для всього людства, проходять через усю його історію і отримали назву "вічних проблем". Проте кожна історична епоха і досягнутий рівень людського пізнання ставлять, трактують і розв'язують "вічні проблеми" по-своєму, завдяки чому Ф. виступає своєрідним індикатором того, чим живе, чим стурбоване і про що мріє людство, які тенденції, сили і механізми його рухають. Це дало підстави нім. філософові Гегелю образно визначити Ф. як епоху, схоплену думкою. Істотними рисами філософського методу є умоглядність і раціональність, застосування засобів чистого розуму для усвідомлення і концептуального відтворення об'єктивної реальності. До основних з них належить аналіз і синтез, дедукція і індукція, порівняння і аналогія, абстрагування і узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного. Особливість філософського методу полягає ще й у тім, що він застосовується до пізнання природної і соціальної реальності не безпосередньо, а опосередковано. Вихідним матеріалом для філософського осмислення виступають багатоманітне формоутворення матеріальної і духовної культури, історія їх розвитку і актуальне функціювання, найважливіші досягнення природничих і соціогуманітарних наук З. цього боку філософія набирає іпостасі умоглядної рефлексії, роздумів, розмірковувань над усім багатством сукупного суспільно-історичного досвіду людства, виступає самосвідомістю культури, критичним переосмисленням ідеалів і цінностей, що склалися. Філософське знання, що продукується в процесі філософської рефлексії, виражається через систему філософських категорій і понять, що означають фундаментальні властивості буття, способи його людського членування і пізнання. Особливістю філософських категорій і понять є їхня гранична всезагальність, що надає їм характеру універсалій. Цим зумовлена та обставина, що їх зміст найчастіше визначається через альтернативні протиставлення і утворення парних концептуальних структур: матерія і дух, рух і спокій, причина і наслідок, суб'єкт і об'єкт, істина і омана, краса і потворність, добро і зло, свобода і неволя тощо. Нерідко філософське знання формується у вигляді філософських систем і вчень, які з певних світоглядних, пізнавальних і методологічних позицій дають витлумачення і розв'язання висунутих проблем. На відміну від природничих і соціогуманітарних наук, які намагаються із своїх положень максимально усунути суб'єктивний момент і відобразити об'єкт таким, яким він є самим по собі, безвідносно до суб'єкта, Ф. в основу своїх теорій покладає відношення суб'єкта до об'єкта, свідомо включає в свої побудови людський, оцінювальний момент, розглядає дійсність і людину в ній не лише з погляду сущого, а й належного, враховуючи людські цілі і проекції буття в майбутнє. При цьому Ф. не просто сприймає готові результати пізнання та факти формоутворень культури, а й досліджує шляхи виникнення їх, виявляє приховані смисли та тенденції розвитку людського буття, усвідомлює суперечності і потреби пізнання та практики, насамперед у галузі методу мислення і практичної діяльності, вдосконалення категоріального апарату Т. им самим Ф. набирає функції загальної методології. Це не означає, що Ф. претендує на роль наднауки чи науки наук або що вона володіє універсальною методою, яка безпосередньо відкриває істину. Свою загальнометодологічну функцію Ф. виконує тим, що, будучи умоглядним витвором і раціональною реконструкцією теоретичного та духовнопрактичного освоєння світу, створює загальне культурно-смислове, інтелектуальне поле і формує адекватний йому концептуальний лад мислення. Цим спонукає і скеровує пошук, постановку і розв'язання пізнавальних і практичних проблем. Особливо важливу методологічну роль відіграє Ф. на переломних етапах суспільного розвитку і наукового пізнання, коли філософські узагальнення залишаються чи не єдиними орієнтирами, які дозволяють організувати і спрямувати пошук. Оскільки філософське знання і його теоретичні побудови не мають свого прямого експериментального забезпечення, вимога істинності щодо них не має повсюдного застосування. Вони далеко не завжди можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Пізнавальна значимість філософського знання нерідко оцінюється за його здатністю пробуджувати свідомість та будити думку, за його аналітико-синтетичними можливостями чи методологічною продуктивністю. Відомо, наприклад, що філософія Маха була методологічною опорою Ейнштейнові при створенні спеціальної і загальної теорії відносності в період кризи в фізиці в кін. XIX - поч. XX ст., хоч істинність цієї філософської системи в цілому викликає обґрунтовані сумніви. Ф. зародилася на ранніх фазах цивілізації в умовах поглиблення поділу праці, відокремлення розумової праці від фізичної, поступового накопичення позитивного знання про процеси і явища навколишнього світу, яке вже не вкладалося в парадигми міфологічної свідомості. Перші філософські системи виникли в І тис. до н. е. в Китаї (Лао-Цзи, Мо-Цзи, Конфуцій), в Індії (локаята, веданта, йога); в VI - V ст. до н. е. в Стародавній Греції (Елейська школа, Мілетська школа, Геракліт, Демокрит, Епікур, Сократ, Піфагор, Платон, Аристотель), в І ст. до н. е. - II ст. в Стародавньому Римі (Лукрецій, Сенека, Аврелій) Т. ермін "Ф." вперше з'явився у Піфагора В. античних філософських системах з різних світоглядних позицій змальовувалася загальна картина світобудови і формувалися первісні уявлення про природу людини частково на основі систематизації позитивних результатів пізнання, а частково за рахунок припущень і вигадок. АнтичнаФ. мала синкретичний характер. В ній містилося власне філософське знання, яке в зародковій формі утримувало в собі майже всі філософські напрями, що розвинулися пізніше, хоч уже в стародавні часи в загальних рисах окреслились як окремі філософські дисципліни - метафізика, логіка, етика; філософські напрями - скептицизм, стоїцизм, містицизм, платонізм. Антична Ф. виступала формою систематизації конкретно-наукового знання, завдяки чому її характеризують ще як натурфілософію. Особливістю античної Ф. було також те, що вона в своїх системах і типах філософування відбивала цивілізаційні особливості стародавніх суспільств, типів культур і форм світосприйняття. Якщо західна антична Ф., орієнтуючись переважно на науку, заклала логіко-раціоналістичні традиції освоєння світу, то східна Ф., істотно спираючись на житейську мудрість, висунула на передній план духовно-емоційні форми, моральне удосконалення та духовно-вольовий самоконтроль. У наступні історичні епохи розвиток філософської думки супроводжувався істотними перетвореннями її предмета та суспільних функцій. Занепад античного суспільства і його культури, перехід до Середньовіччя викликали до життя свої типи філософської рефлексії, які відбивали основні суперечності епохи: з одного боку, безроздільне панування релігійної свідомості, авторитаризму церкви та релігійного укладу життя, з другого - поступове економічне зростання, розвиток мистецтва, природничих наук і викликаний ним певний технічний прогрес. На зміну античній Ф. в II ст. до н. е. - II ст. прийшов гностицизм, який синтезував античну Ф., християнське віровчення і східні релігії та наукові здобутки; в І - VIII ст. - патристика, що являла собою варіант релігійної Ф., який поєднував еллінські філософські традиції з християнським віровченням. Значне поширення патристика мала в Україні. Вона продовжила етичні традиції філософської думки Київської Русі. Перекази "ІЇІестидення" Василія Великого, яке вважалося своєрідною енциклопедією того часу, містили значний природознавчий матеріал і сприяли утвердженню світського світогляду, зокрема ідеї про працю як умову тілесного і морального здоров'я Я. к продовження патристики, в IX - XV ст. розвивається схоластика (Дуне Скот, Тома Аквінський, Бекон, Оккам), що характеризується теоцентризмом, синтезом християнського віровчення і раціоналізму. Найважливішими досягненнями схоластики були розробка способів і процедур логічного доведення, ідеї логічної машини, постановка проблеми про природу універсалій, подальше накопичення конкретно-наукових знань. У цей час розвиваються і елементи реалістичного світорозуміння (Ван Чун, Ібн Сіна, Ібн Рушд). В XIV - XVI ст. в Європі розвивається Ф. Відродження. Вона охоплює соціально-філософський напрям (Петрарка, Еразм Роттердамський, Мор, Кампанелла, Монтень) та натурфілософію (Парацельс, Бруно, Кардане, Коперник, Галілей). Ф. Відродження характеризує перехід від теоцентризму до антропоцентризму, вона формує гуманістичний світогляд, висуває ідеї нового соціального і державного устрою В. она має антирелігійне і антисхоластичне спрямування, виробляє наукові погляди на світобудову, обстоює суверенність наукового мислення та істин науки, започатковує методологію механіцизму. Становлення Ф. Нового часу тісно пов'язане з епохою формування буржуазних суспільств у Європі, великими географічними відкриттями і важливими досягненнями природознавства. В XVII ст. видатними мислителями - Беконом, Декартом, Гоббсом, Спінозою - створюються філософські системи, які відстоюють матеріалістичний погляд на світ, виробляють раціоналістичні та емпіричні засади наукового методу, осмислюють взаємозв'язок розуму і досвіду, чим закладають методологічні передумови теоретичного та експериментального природознавства. Чітко заявляють про себе раціоналізм і емпіризм як альтернативні методологічні системи. Ф. європейського Просвітництва XVIII ст. (Локк, Вольтер, Руссо, Монтеск'е, Гольбах, Гельвецій, Дідро, Лессінг, Шіллер, Гете) розкрила багатоманітність підходів до осмислення природної і соціальної дійсності, взаємозв'язку людини і суспільства, суспільства і держави на основі ідеї природного права та свободи, показувала силу знання і просвіти в суспільному житті. В ній на передній план вийшов філософський матеріалізм, досягла завершеності методологія механіцизму. Утворилися широкоохватні системи об'єктивного (Ляйбніц) та суб'єктивного (Берклі, Г'юм) ідеалізму. З відокремленням від філософії математики, фізики, астрономії, біології тощо натурфілософія поступово втратила своє значення. Поширення ідей європейського Відродження та Просвітництва в Україні припало на XV - XVIII ст. і відбувалося в умовах наростання соціального, національного та релігійного гніту, посилення інтересу до рідної культури, історії, мови, пробудження національної свідомості, що обумовило його особливості. Дрогобич, Русин, Оріховський, Смотрицький, Потій, Могила, Галятовський, Баранович, Вишенський у формі релігійної полеміки відображали боротьбу укр. народу за своє соціальне і національне визволення, проголошували ідеї політичних свобод, патріотизму, служіння спільному благу, соціальної справедливості. Розвиток ідей гуманізму і просвітництва тісно пов'язаний з діяльністю в Україні братств і братських шкіл, особливо з Острозькою, Львівською та Київською. Вчені КМА (Гізель, Козачинський, Кониський, Прокопович, Тодорський, Яворський) розвивали науково-просвітні ідеї, розробляли гуманістичне вчення про людину, природне право та суспільний договір, відстоювали раціонально-логічними засобами православне віровчення. Великий філософ, просвітитель, гуманіст і свободолюбець Сковорода розробляв етичне вчення, серцевиною якого була проблема людини, її внутрішнього світу і морального вдосконалення. Від нього веде філософський напрям, який був розвинутий Юркевичем і отримав назву Ф. серця, що справила помітний вплив на філософську думку інших країн. Визначним явищем у розвитку світової філософської думки стала класична нім. Ф. друг. пол. XVIII - перш. пол. XX ст. (Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель, Фоєрбах), яка витворила розгорнуті філософські системи на основі принципу тотожності мислення і буття, дала осмислення колізій тогочасного суспільства і пізнання, проблем розуму та його границь, досвіду і практики, діяльності як опредмечення і розпредмечення, моральності і свободи; висвітлила діалектику як особливий тип світогляду і мислення Н. а рос. ґрунті ідеї класичної нім. Ф. у поєднанні з матеріалізмом активно розвивали Герцен, Огарьов, Чернишевський, Добролюбов, Писарєв, створивши ідеологію революційного демократизму Р. ос. релігійна Ф., яка поєднувала християнський платонізм, шеллінгіанство і містику, розглядала православне віровчення як розуміння всезагального буття і рос. ментальності (В. Соловйов, Флоренський); розвивала в річищі релігійного екзистенціалізму філософію особи і свободи (Бердяєв). Концепція соціальних і демократичних перетворень була провідною у творчості укр. гуманістів і демократів серед. XIX - поч. XX ст. Шевченка, Лесі Українки, Франка, вченихсуспільствознавців Костомарова, Потебні, Драгоманова, Грушевського, які пропагували ідеї соціальної і політичної свободи, національного визволення, соціальної справедливості і рівності, провідної ролі трудового народу в суспільно-історичному поступі, піднесення національної самосвідомості і розвитку національної культури та освіти укр. народу. В XIX та XX ст. виникає цілий ряд філософських течій, шкіл, систем і вчень, які набули глобального поширення і сформували сучасні типи світогляду та філософського мислення. В серед. XIX ст. в Європі виникає, а в кін. XIX та у XX ст. набуває поширення марксизм (Маркс, Енгельс), який створює діалектичний та історичний матеріалізм, матеріалістичне розуміння історії, формує діалектико-матеріалістичну методологію, застосовує їх до обґрунтування комунізму; соціал-демократизм, ідейні основи якого заклали Каутський і Бернштейн. Потужною філософською течією став позитивізм, що виник у XIX ст. і пройшов певні етапи розвитку: класичний (Конт, Дж.Ст.Мілль, Спенсер); емпіріокритицизм (Мах, Авенаріус); неопозитивізм, одним із виявів якого стала діяльність в кін. XIX - пер. пол. XX ст Л. ьвівсько-Варшавської школи (Твардовський, Лукасевич, Каторбинський, Айдукевич, Лесьневський, Тарський, Татаркевич, Балей, Мостовський), яка зробила вагомий внесок в аналітичну Ф., логіку і методологію науки, зокрема в філософський аналіз мови науки, розробку проблем логічних підстав науки і наукових теорій, теорії дедукції та індукції, систем некласичних логік та логічної семантики. Значна увага приділена проблемам психології, етики, естетики. Розширення логіко-філософської проблематики пов'язане з діяльністю в 20 - 30-х рр. XX ст. Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Гемпель, Фейгль, Нейрат, Гедель) та широкого кола співпрацюючих з ним мислителів (Франк, Найгель, Айєр, Кайл та ін.), який сформував напрям логічного позитивізму в Ф. науки. Центральна ідея - відмова від традиційних філософських методів і застосування концептуальних та технічних засобів формально-логічного аналізу наукового знання. Зробив значний внесок у розвиток сучасної формальної логіки і логіки науки. Окремі варіанти неопозитивізму містять праці Рассела, Бриджмена (операціоналізм), Поппера, а також лінгвістична філософія (Вітгенштайн, Мур, Райл, Остин, Тулмін), постпозитивізм (Кун, Лакатос, Феєрабенд). Значного поширення і впливу набули екзистенціалізм, започаткований в серед. XIX ст. К'єркегором і презентований творчістю Ясперса, Камю, Марселя, Гайдеггера, Сартра, близькими йому є Ф. життя (Ніцше, Дильтей, Вергсон, Шпенглер) та неофрейдизм (Фромм, Хорні, Салліван); прагматизм, започаткований в кін. XIX - на поч. XX ст. Пірсом і розвинутий Джемсом, Дж. Мідом, Шіллером, Дьюї; системний підхід (Берталанфі, Ешбі, Месарович), що сформувався в серед. XX ст., близько до нього прилягає структуралізм (Леві-Строс, Фуко, Малиновський, Парсонс); постмодернізм (Ліотар, Рорті.Деррида, Р. Варт та ін.), який вийшов на філософську арену в кін. XX ст. Дедалі більшого значення набуває Ф. космізму (Ціолковський, Вернадський). Сучасна Ф. являє собою складну і розгалужену систему знань, диференційовану не тільки за напрямами, а й за своїм предметом, утворюючи сукупність самостійних філософських дисциплін, що тісно взаємодіють між собою. Найрозвиненішими є філософська онтологія, пізнання теорія, логіка, методологія, соціальна Ф., філософська антропологія, моральна Ф., етика, естетика, Ф. історії, Ф. культури, Ф. науки, Ф. мистецтва, Ф. політики, Ф. права, Ф. релігії, феноменологія, праксеологія, герменевтика, аксіологія, історія Ф. Кожна дисципліна в межах окремих філософських напрямів і течій може істотно вар'юватися - відповідно до їхніх світоглядних і методологічних засад. У своєму розвитку Ф. умовно пройшла класичний (до серед. XIX ст.) і некласичний (XIX - XX ст.) періоди. Нині вона вступає в постнекласичний період, зумовлений кардинальними цивілізаційними зрушеннями на межі двох останніх тисячоліть - становленням інформаційного і високотехнологічного суспільств, екологічною, моральною, демографічною, антропологічною кризами, техногенними катастрофами тощо.